Про нас

Мене звати Ольга Вертелецька. Ми з чоловіком заводчики мареммо-абруццьких вівчарок і власники розплідника “Alba Bestia” (КСУ (FCI)). Ми та наші собаки живемо в Україні у місті Дніпро.

ПЕРША ЗУСТРІЧ З МАРЕММОЮ

НАШ ДОСВІД ЖИТТЯ З МАРЕММАМИ

МАРЕММИ ДЛЯ МЕНЕ

ПРО НАШИХ СОБАК

ЯКІ КРОВІ

НАШІ ДОСЯГНЕННЯ

ЯК ЖИВУТЬ

ПРО РОЗВЕДЕННЯ

ЦУЦЕНЯТА І ПОСЛІДИ

Перша зустріч з мареммою
‍Наша закоханість у маремм почалася випадково. Ми з чоловіком думали про те, щоб стати власниками собаки, тому що це була його дитяча мрія.

Образ собаки у нас сформувався одразу. Ми хотіли собаку, яка:

— може жити у дворі у будь-яку погоду
— охороняти дім та майно
— бути компаньоном
— бути великою та кудлатою.

Ми вивчили велику кількість інформації про різні породи, поки знайшли те, що захопило нас з перших секунд, і ми зрозуміли, що ось воно — це була саме мареммо-абруццька вівчарка. Ця порода привернула нашу увагу своєю красою, гармонією, шляхетністю та відчуттям власної гідності.

Наш досвід життя з МАРЕММАМИ Ми живемо поряд з мареммами вже вісім років. За цей час ми зрозуміли, що, не зважаючи на розмір, маремма дуже комфортна собака для будь-яких умов:

— ця собака зовсім ненав’язлива у побуті;
— їй не потрібно увесь день кидати м’ячик, пуллєр або без кінця перетягувати з нею канатик. Маремма буде спокійнісінько спати поряд з вами увесь день і встане лише тоді, коли позвете її на прогулянку, а потім знову вкладеться спати;
— маремми орієнтуються на людину і дуже прив’язуються до своїх власників і можуть супроводжувати вас скрізь, але при цьому їхню присутність ви відчуваєте лише на фоні. Але як тільки ситуація змінюється, маремма так само ненав’язливо нагадає про себе;
— якщо у вас достатньо щільний графік, маремма буде терпляче чекати на вас вдома, при цьому двір і будинок не перетворяться на графські руїни;
— якщо ви щасливий власник маремми, то ви можете вийти з нею на вулицю у будь-який час доби без побоювань за своє життя;
— ця собака добре розпізнає загрозу і вороже налаштованих людей і може вас захистити!
— маремма дуже розумна собака – вона майже одразу засвоює правила проживання у домі і не порушує їх;
— багатьом здається, що таку білу собаку потрібно мити кожного дня, але це не так. Я мию наших собак три-чотири рази на рік. Вони мають специфічну шерсть, яка самоочищується: всі забруднення просто висихають та відпадають самостійно;
— прибрати шерсть маремми набагато швидше та простіше, ніж шерсть будь-якої іншої короткошерсної собаки. Завдяки її довжині, вона не проникає у оббивку крісел і диванів та чудово збирається пилососом або мокрою ганчіркою.

МАРЕММИ для мене

Що я відчуваю, коли я знаходжусь поряд із своїми собаками? Умиротворення, спокій, безмежну радість від того, що ці шерстяні гіганти поруч, тепло, захват і постійне бажання їх обіймати. Будь-який стрес або невдалий день стають незначними увечері, коли до мене приходить, наприклад, Ікар і кладе свою велику важку голову мені на коліна, або тулиться до моїх ніг своїм кудлатим боком і радісно вертить хвостом, або коли Вєся біжить до мене, зустрічаючи, жмуриться від задоволення, що я нарешті вдома.

Моє метушливе життя із великою кількістю роботи та турбот ніколи не залишало мені навіть шанс, щоб зупинитися і озирнутися навкруги. З появою собак у мене є така можливість кожного дня, і я намагаюся нею не нехтувати: прогулянки з мареммами, спілкування з ними кожного дня дозволяють зупинитися, зійти з поїзда під назвою «метушня» та насолодитися життям.

Маремми стали моєю розрадою, способом пізнання себе через взаємодію з ними, дверима у нове життя. У якійсь мірі вони врятували мене від мене самої, і продовжують рятувати досі в найскладніших ситуаціях. Завдяки їм я та, хто я є, і мене затоплює почуття вдячності до моїх звірів, коли я думаю про це.

Про наших собак На сьогодні у нашому розпліднику живуть чотири маремми: IKAR DIMIRA WHITE, E*VESNA S GORY MEZMAY, TSATSA S GORY MEZMAY и BELEZZA BIANCA ALBA BESTIA

Як зʼявились? Як я вже писала, ініціатором появи собаки в нашій сім'ї був чоловік. В той час ми нічого не розуміли в кінології і навіть не думали про виставки, а ще ми уявлення не мали, що зовсім скоро їх кількість у нас в домі зросте. Ікар щасливо і безтурботно жив на дивані, відвідував заняття з кінологом, їздив на прогулянки до лісу, на дачу до друзів, на море, а потім мій чоловік сказав: «А чи не відвідати б нам виставку? Хоч подивимося, що воно таке.» І ми записалися. Спочатку на одну, потім на іншу, а далі… все як в тумані...

Отямилася я в травні наступного року на виставці у Дніпрі з думкою, що нам потрібна друга собака, бо Ікару потрібна компанія (ага, так-так, насправді мені було нудно їздити по виставкам з одним Ікаром). Так у нас через якийсь час з'явилися Весна. Чоловік, звичайно, намагався мене відмовити, говорив, що «нам не потрібна собака Вєся», але коли вперше побачив її, побачив, як у свої чотири місяця вона намагається охороняти машину і територію, де знаходилися наші речі та клітки, він розтанув. Зараз вона його найулюбленіша собака, яка ніякої відмови не знає, на роботу з ним їздить, а по дворі переміщується із деякими зусиллями, бо корона заважає: за все чіпляється.

Так промайнуло три роки, пока моя невгамовна натура не вирішила, що прийшов час розвивати розплідник і що нам терміново потрібна третя собака. Проаналізувавши родовід Весни та Ікара, я визначилась, які крові нам потрібні. І цуценя знайшлося.

Чоловік, натхнений минулим досвідом, був не проти третьої собаки, навіть сам їй вигадав ім'я — Цирілла, і бачив у ній другу Весну, але вона виявилася зовсім іншою. «Як ви човен назвете...» далі ви знаєте. Весна довго намагалася змиритися, що королева тепер у цій сім'ї не вона одна, а Ікар якийсь час підходив до мене, тикався носом, дивився на Цирі, потім на мене з німим запитанням в очах: "А вона нам точно потрібна??? Ти впевнена?".

І, нарешті, четверта наша маремма - наша Belezza Bianca Alba Bestia, дочка Весни та Ікара. Вона народилася у нас в будинку, я її не планувала залишати... але зрештою не змогла з нею розлучитися. Для мене загадка, чому вона стала Білкою. Чи це комбінація звуків її офіційного імені, а може її вміння стрибати вгору одночасно на чотирьох лапах. Не знаю. Наші спроби назвати її не Білкою не були успішними, а потім ми змирилися з цим ім'ям. У дитинстві, крім як "Білочка", ніяк її не називали, настільки вона була зворушливим цуценям. Зараз — це велика доросла сука, зовнішній вигляд і хода якої нагадує ходу вовка на полюванні, а від того маленького зворушливого цуценяти залишився лише характер. Білочка — це наша собака-кіт, наша котобака: дуже лагідна і ніжна, тільки не муркоче.

Які крові Наші собаки несуть крові відомого італійського розплідника DI LUCUS ANGITIAE, а також DELLA PERLA MAREMMANO. Цирі та Білка мають накопичення крові Чемпіона Світу та Європи CAFIERO DI LUCUS ANGITIAE.

Наші досягнення Собаки нашого розплідника мають такі титули: Юний Чемпіон України, Чемпіон України, Чемпіон Польщі та Чехії, Інтерчемпіон. IKAR DMIRA WHITE єдина мареммо-абруцька вівчарка в Україні, яка має сертифікати BH та "Собака в місті 2".

Як живуть Згідно зі стандартом породи, маремма має усі якості, щоб чудово себе почувати на вулиці за будь-якої погоди: густа шерсть, міцний імунітет, відмінне здоров'я. Але наші собаки зі стандартом категорично не згодні і кажуть, що вони кімнатно-диванні звірі і їх місце у будинку на килимі. Але жарти в сторону))Наші маремми пристосовані як до вуличного утримання, так і до життя в будинку. Для цього у нас створені всі умови: теплі будки на території двору і відсутній фанатизм стосовно стерильності у будинку. Щоб наші звірі відчували себе залученими в соціальне життя і отримували необхідну для здоров'я активність, ми кілька разів на тиждень виїжджаємо з ними в місто, або в ліс, або на заняття до хендлінг-залу. Хто кому створює більше активності – питання досі відкрите.

І, звісно, подорожі: ми відчуваємо якусь порожнечу, якщо з нами в поїздці за кордон або в гори немає хоча б одного нашого пухнастого улюбленця. Для нас маремми – повноцінні члени родини, і їхнє дозвілля за насиченістю майже не поступається дозвіллю нашої дитини.

Про розведення Про розведення У той момент, коли я вирішила, що хочу займатися собаківництвом, я зрозуміла, що без глибоких знань анатомії собак загалом і стандарту породи зокрема, я не зможу побудувати цей процес правильно. Усвідомивши все це, я пішла вчитися.

Я закінчила курси Кінологічної Спілки України за спеціальністю "Кінолог-заводчик" і "Експерт-кінолог", здобула кваліфікацію Експерт Національної категорії з 5ти порід першої групи. Це означає, що я маю право судити на національних виставках та племоглядах. Але для того, щоб розуміти анатомію собак і бачити її, розуміти, які тенденції переважають у породі на сьогоднішній день, необхідно пройти стажування в рингах, спілкуватися з досвідченими породниками, їздити на монопородки та чемпіонати. Усе це стало невід'ємною частиною мого життя й життя моєї родини після рішення про створення свого розплідника. У 2019 році ми зареєстрували розплідник "ALBA BESTIA" (реєстраційний номер 347/19, КСУ), що в перекладі означає "Білий звір". Як пожартувала моя подруга: "А Bestia - це, бува, не натяк на характер Вєсі?". Щось у цьому однозначно є…

Мета нашого розведення — отримувати високопородних собак із міцною нервовою системою, які поєднуватимуть у собі функції компаньйона та охоронця території.Для цього ми ретельно вивчаємо родоводи та аналізуємо породні лінії не лише з точки зору анатомії, але й приділяємо особливу увагу міцності нервової системи та поведінковим характеристикам. Ми прагнемо, щоб наші собаки були комфортними й гармонійними у спільному житті з усіма членами родини.